alex_shutyuk (alex_shutyuk) wrote,
alex_shutyuk
alex_shutyuk

Скандал проти діалогу: яка поведінка ефективніша?


Розробка проектів вулиць чи інших громадських просторів із залученням мешканців є непростим та часто досить нервовим процесом, результат якого напряму залежить від готовності всіх зацікавлених сторін чути одна одну та йти на компроміс. От і нещодавня робота над одним подвір'ям проходила так, що про неї варто розказати.

2. Мова піде про ось це прямокутне подвір'я поміж чотирьохповерховими будинками-хрущовками на вулиці Квітневій. Колись воно, мабуть, було досить затишним, але тепер являє собою невеселе видовище - проїзд по периметру перетворився на брудне місиво і вся доступна площа заставлена машинами.


3. В'їзд у подвір'я.


4. Самі будинки потішили входами в рівень з тротуаром. Також помітно, що тут доглядають за зеленню в себе під вікнами. Словом, починалося все цілком нормально.


5. Дитячий майданчик весь обставлений машинами.


6. Щоби краще зрозуміти ситуацію, ми організували на місці зустріч з мешканцями, щоби почути, що їх найбільше турбує. На неї прийшло близько 10 людей і на ній ніхто не побився пройшло все досить спокійно. Найбільше тих, хто прийшов, напрягали машини, які заїжджають всюди, де тільки можна, знищене покриття та розвалений дитячий майданчик. До речі, виявилося, що крім мешканців, дуже часто тут лишають свої машини ті, хто приїжджає в суд, що поруч. Були і такі, хто казав, що у подвір'ї забагато дерев і деякі давно пора зрізати.


7. Найочевидніше, що могло прийти в голову в такій ситуації це просто відремонтувати дорогу в її нинішніх межах, але в результаті ця дорога була би так само заставлена машинами, як і тепер, а центр подвір'я з деревами лишився би так само відрізаним цією дорогою від входів до будинків. Однією з альтернативних ідей було розділити двір на кілька частин, зробивши центральну суто пішохідною з можливістю екстренного заїзду, а з країв двору облаштувати парковки. Щоправда для цього довелося би зробити окремий заїзд так, де його зараз немає (на плані праворуч).
Перед тим, як планувати якесь велике обговорення на місці, я вирішив попередньо поспілкуватися з тими мешканцями, контакти яких лишилися після першої зустрічі.
Годинна розмова у офісі пройшла цілком нормально - загалом все ніби сподобалося, головне зауваження було до другого заїзду та того, що паркомісць забагато, на що я сказав, що якщо мешканці справді погодяться на меншу кількість паркомісць, то я тільки за. На тому і розійшлися.


8. Щоправда вже за кілька годин той самий чоловік подзвонив мені та повідомив, що сусіди вже піднімають бунт, робити другий проїзд ніхто не дасть, тим більше, що у тому кінці будинку "живе полковник, який вже дзвонить генералу, щоби все зупинити". В інших кінцях будинку, як виявилося, також жило чимало серйозних громадян зі зв'язками у різних важливих структурах, які були категорично незгідні із запропонованим та готові до боротьби за свої права. Готові настільки, що вже написали та відправили колективного листа з вимогою лишити все як є. Щоправда за кілька тижнів цей дист до мене так і не потрапив. Вже потім я дізнався, що вищезгаданий пан, який на зустрічі розказував, як йому все подобається, відразу після неї активно взявся налаштовувати своїх сусідів проти будь-яких змін.


9. Так чи інакше - проводити наступну зустріч у ширшому колі та обговорювати всі варіанти було потрібно. Найновіший варіант, виглядав так - біля в'їзду до подвір'я паркувальна зона на 12 місць, далі пішохідна відпочинкова зона (із можливістю заїзду але без кругового руху через двір), і ще далі на нинішньому місці дитячий майданчик.


10. Наповнення відпочинкової зони планувалося обговорити на зустрічі, але при зустрічі до цього так і не дійшло.


11. Під час наступної зустрічі мешканців зібралося значно більше, але конструктивної розмови не вийшло. Всі перекрикували одне одного, втихомирити пристрасті ніяк не виходило і лишалося лише намагатися докричатися до людей, які у будь-чому шукали підвох та зраду. Спочатку вони обурювалися, що паркомісць замало і що всі не влізуть, але після пропозиції співфінансування облаштування паркомісць ті самі люди почали звинувачувати у тому, що все подвір'я хочуть заасфальтувати та перетворити на парковку, а паркомісця продати сусідній новобудові (якої поблизу нема).
 - Двір має бути для зелені та дітей! Ми не хочемо у дворі парковку! Просто зробіть по колу дорогу, як зараз, і поширше! - вимагали мешканці.
 - Але ж тоді весь двір все одно буде заставлений машинами, як і зараз. Хіба не краще організувати паркування у одній його частині, а іншу залишити для дозвілля та відпочинку? - намагався дискутувати я.
 - Ну і хай собі буде заставлений. Вам яка різниця? - парирували мешканці. - Це наш двір! Шо ви тут прийшли і розказуєте як жити?! Лишіть все як є!
 - Але ж... Безпека дітей... Комфорт... Зонування простору...
 - А шо діти? Вони і так вюди лазять. Он, ми всі тут так виросли і нічого! Головне паркан довкола дитячого майданчика щоби був! - І так далі, і тому подібне.
Заради справедливості - було і кілька людейз іншою думкою, але як тільки вони намагалися щось сказати, їх відразу затикали їхні більш крикливі голосисті сусіди.
Завершилося все прозорими натяками на написання скарги, якщо всі вимоги не буде враховано.


Після зустрічі отримав ще ось такого листа. Збудуйте нам у дворі двосмугову кільцеву автодорогу і буде вам мінімум нервів.




Така ось історія. Щоби не накаляти обстановку, вирішили відмовитися від цього проекту та передати його іншим проектантам, які дуже виручили, погодившись взятися за цей об'єкт. Схоже, що в підсумку все, як і вимагали мешканці, зведеться до ремонту дороги через двір у її нинішніх межах.

А взагалі це хороший привід подумати над помилками. Мабуть багато хто зараз скаже, що #тонедлянашихлюдей і спілкуватися з мешканцями у таких ситуаціях означає гарантовано завалити будь-який проект. Звісно, в нас величезна (і обгрунтована) криза довіри одне до одного, але я не знаю, чи можна подолати її якось інакше, ніж починаючи важкий діалог та виконуючи досягнуті домовленості всіма сторонами. Звісно, це не може змінитися миттєво без зусиль, так само, як марно чекати, що пересічний алкоголік із зайвою вагою зможе відразу пробігти стометрівку з олімпійським рекордом.

Як на мене, не все так песимістично. Звісно, раз на раз не випадає, але все-таки доволі часто таке спілкування протікає цілком конструктивно і дозволяє знайти рішення, які задовільняють якщо не всіх, то більшість користувачів. Засмучує інше - нерідко проекти, напрацьовані таким чином, не спішать реалізовувати районні адміністрації, надаючи перевагу тим місцям, мешканці яких влаштовують більше скандалів, пишуть більше скарг і взагалі ускладнюють життя. Саме так наразі складається ситуація з деякими проектами, розробленими під час воркшопу з перепланування дворів. Виходить, що лінія поведінки "скандал" наразі більш ефективна для досягнення мети, ніж "діалог" і це не обіцяє нічого хорошого.

Взагалі після цього я укріпився в думці, що оновлення дворів має би починатися саме з ініціативи їхніх мешканців, яким в першу чергу потрібно вміти домовитися між собою та сформулювати своє спільне бачення. А вже потім ці сформульовані бачення мали би конкурувати між собою у боротьбі за кошти міського бюджету та різноманітні гранти, щоби позитивний результат приносив все-таки конструктив, а не скандал.

Дивіться також:

Подвір'я глядацьких симпатій






Tags: двори, люди, так і живем
Buy for 30 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 23 comments