alex_shutyuk

У цьому дописі зібрано посилання на найцікавіші дописи мого блогу. Дописи розділено за географічним принципом і кожна фотографія працює, як посилання.
( Переглянути список темCollapse )

Успіх будь-якої роботи дуже-дуже залежить від організації процесів та розподілом функцій між різними виконавцями.
Якщо говорити про проектування вуличних просторів, то тут потрібно ув'язати між собою 50 відтінків бюрократії, спілкування з мешканцями, чиновниками та депутатами, пошук ідей, розробку концепції та робочого проекту, підрахунок кошторису, проходження з тим всім експертизи і наприкінці - контроль за ходом будівництва. Звісно, на кожному з цих етапів можуть статися і стаються різноманітні сюрпризи, які майже ніколи не бувають приємними. Поміж всім цим потрібно ще встигати слідкувати за змінами норм та стандартів, світовими тенденціями, шукати нові якісніші матеріали та виробників, готових відтворити якийсь елемент "як закордоном" не за ціною Боінга-787.

У таких умовах одні працюють більш чи менш ефективно та ще й примудряються отримувати задоволення від процесу, а інші на межі нервового постійно розриваються між мільйоном різних завдань, частина який періодично обвалюється. У чому ж секрет?

Якось в мене так вийшло, що протягом одного для в мене зав'язалися розмови на цю тему з різними дотичними до неї людьми. І думки цих людей, як виявилося, кардинально відрізнялися:

Думка 1. Потрібно вирішувати всі завдання проекту від його початку до кінця, стійко та незламно долаючи всі труднощі та проблеми, адже давно відомо, - все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. І чим більше проблем випадає на кожного працівника і чим вони різноманітніші, тим більш досвідченим та прокачаним він ставатиме з часом. А чим більше він прокачується, тим легше йому буде вирішувати нові завдання. Тому треба терпіти, робити роботу та не нити. І все з часом налагодиться.

Думка 2. Потрібно макимально розподілити функції та зробити так, щоби кожен працівник мав чітку спеціалізацію, а не займався всім підряд. Причому кожен повинен займатися саме тим, до чого має схильність і що йому вдається найкраще - одні роблять лише концепції та ескізи, інші - робочку на основі цих концепцій, ще інші займаються бюрократичними питаннями. Маючи таку спеціалізацію, кожному працівнику значно легше заглиблюватися у свій процес та самовдосконалюватися у ньому, адже добре вивчити якусь окрему тему значно легше, ніж все відразу. Відповідно при такому підході вкрай важливою є взаємодія та координація між людьми, які роблять різні етапи та частини проекту.

Ось такі різні підходи. А до якого з них ближчими у своїй роботі є ви? Чи задовільняє це вас і що би ви хотіли змінити?

Ілюстрація - Craig Perry.

Маленький крок для людства, але Це тестові взірці деяких вуличних елементів на львівський базі компанії ОНУР. Серед них - решітка дощоприймача з похилими прорізами, у які не провалиться колесо ровериста, якою б стороною їх не поставили, перехідні елементи бордюра для пониження, люк з квадратною рамкою та тактильна плитка формата 50х50 см, як того вимагає новий ДБН. Фото - Ігор Могила.
Особливо тішить решітка. Нарешті.

Тут таке діло. Якось абсолютно несподівано для мене знову виринула тема брендування громадського транспорту. Днями якраз мав розмову стосовно цього. Місто планує замовляти досить велику партію нових автобусів, трамваїв та тролейбусів (мова йде загалом про кілька сотень) і у техзавданні буде прописуватися також і кольорове вирішення та інші речі.

Відповідно питання - яким це рішення має бути? Можливо це той самий жовтий колір, а може і ні. Коротше, виглядає так, що назріває спроба №2. Під час зустрічі я розказав про досвід та факапи попередньої спроби.
Загалом, як на мене, є два важливих моменти. Перший - ініціатива у цьому процесі має йти від управління транспорту та/або міських компаній перевізників. Інакше це все не має жодного сенсу. І другий - намагатися протягнути чи якось пристосувати результати попередньої спроби було би неправильно. Двічі в одну річку не ввійдеш. Краще обнулити процес та запустити його з чистого аркуша.

Наразі домовилися на наступному тижні організувати зустріч (попередньо у наступний вівторок на 17:00, місце ще буде уточнюватися) із потенційно зацікавленими дизайнерами, щоби почути їхню думку, що важливо врахувати і зробити, щоби їм в принципі було цікаво брати у цьому участь.

Тому якщо ви дизайнер - зголошуйтеся у коментарях. А якщо знайомі з дизайнером - перешліть їм цей пост. Раптом їх зацікавить :)



Дивіться також:

Конкурс брендування громадського транспорту - пропозиції дизайнерів, голосування


Естонська розмальовка

Автор нової навігаційної схеми маршрутів львівського електротранспорту Єгор Каліберда написав розповідь про процес її створення. Далі його текст та ілюстрації. Саму схему у великій роздільчій здатності у форматі ПДФ можна завантажити тут.



Тема навігації в транспорті мене зачепила ще у 2013 році, коли я їхав у трамваї і думав, чого існуючі бокові таблички з маршрутом такі негарні. Як дизайнеру мені стало цікаво спробувати створити новий дизайн таких табличок. Коли почав робити, зрозумів, що потрібна система, загальна схема маршрутів. В наслідок цього і придумав схему трамвайних маршрутів, яку презентували літом 2014 року. 2016 року «Львівелектротранс» звернувся до мене з проханням зробити дизайн лімітованої серії квитків, що продавались у день відкриття трамвая на Сихів. Тоді спеціально проїхався трамваєм і купив собі квитків :)
Робота над новою схемою почалась восени 2016 року. Стару трамвайну схему 2014 року потрібно було оновлювати, адже додався новий маршрут, але оновлення переросло в дизайн нової схеми для всього електротранспорту Львова, хоча ідея зробити таку схему в голові була давно.
Хтось може сказати, що ці схеми непотрібні, що є смартфони і т.п. Все ж я вважаю, що вони дуже потрібні, не у всіх є смартфони (поки що), не у всіх може бути Інтернет. Хтось може бути у дорогому роумінгу. Смартфон може розрядитись. Зручно, коли ти можеш пальцем провести по маршруту і зрозуміти скільки тобі зупинок їхати, де пересідати. Ну, і якби, схеми не були потрібні, то інші міста світу їх би не робили і не оновлювали. А з тих країн де я був, схеми дуже допомагали, бо часто не знаєш, навіть де скачати аплікацію для транспорту.

Спробую розказати в зображеннях як народжувалась нова схема.

( Read more...Collapse )

Колись я вже писав про реконструкцію вулиці у словенській Любляні та облаштування там місць для висадки дерев. Нещодавно побачив там цей процес на власні очі під час реконструкції іншої вулиці. Якраз чудово видно чашу з бетонних блоків з армуючим поясом нагорі для засипки родючого грунту. Видно, що технологія з роками трохи удосконалилася - на фотках трирічної давнини стінки суцільні, а тепер між блоками лишають зазори для покращення дренування та вентиляції. Завдяки цьому рослини попри значний об'єм грунту всередині чаші отримають додаткову можливість виходити корінням назовні.

Цікаво, що працівник у зеленій касці сказав, що ці чаші призначені не для дерев, а для висадки квітів. Трохи сумнівно - як на квіти об'єм виглядає трохи завеликим, хоча хтозна.

Розкажу трохи про нещодавню поїздку до Словенії та Італії. Загалом ця подорож тривала тиждень та понад 3000 км за маршрутом Львів-Берегове-Любляна-Копер-Венеція-Верона-озеро Гарда і назад.
Стартували у неділю ввечері зі Львова до Берегова, де заночували і звідки рано вранці поїхали на кордон. Охоронець готелю порадив приїхати на пункт перетину перед шостою ранку - поки там не почався двіж. Ранній підйом виявився не даремним. На кордоні і справді було порожньо - перед нами стояла лише одна машина. Вся процедура перетину з перевіркою документів та зазиранням у багажник тривала менше півгодини.
( +20 фотоCollapse )

Сьогодні весь день у голові крутяться одна за одною дві думки. Перша - про вбивство у Києві Аркадія Бабченка. (UPD. Поки дописав виявилося, що Бабченко живий). А друга відразу за нею - про розмову із власником одного готелю у італійському Сірміоне кілька днів тому.

Зранку він підійшов і з відпрацьованими роками інтонаціями спитав, чи все було добре. Все було добре, було лише одне зауваження - на фасаді його готелю висіло кілька прапорів європейських країн і біля них аж два російських (на фото просто інше місце). "Знаєте, нам було би дуже приємно бачити тут український прапор." Звісно, ніхто не очікував, що він відразу побіжить до підсобки діставати прапор України та вішати його, просто якщо вже спитали... Цього й не сталося, натомість він видав досить довгу тираду про те, що російських туристів в них відпочиває дуже багато, а українців практично не буває. До того ж російських туристів, з його слів, бомбить при виді синьо-жовтого прапора, вони починають сваритися та кричати про Бандеру і каратєлєй (видно, були прецеденти). А він не хоче втрачати клієнтів, тому не мішає сюди політику і оце от все.

Нічого особистого, просто бізнес. Своя сорочка ближча до тіла. З одного боку я розумію його логіку і що таких як він дуже багато, скоріш за все більшість. Але з іншого - осад залишається. Не знаю, як правильно на таке реагувати і якою мала би бути правильна поведінка з його боку.

Друзі, я про це ще не писав, але є справа. На завтра запланована висадка нових дерев замість зрізаних каштанів біля театру ім. Заньковецької. Це будуть магнолії сорту Magnolia Spectrum. Гроші на самі дерева вже зібрані спільнокоштом, наразі бракує фінансів для оплати доставки та різних супутніх матеріалів типу кори для засипки грунту. Наразі бракує орієнтовно 5 тис. грн. Наразі плануємо докинати свої, але якщо хтось має можливість підтримати - буде чудово. Реквізити нижче.

Наперед всім дякую :)

( Дивитися реквізитиCollapse )

Дивне відчуття при веденні блогу викликає момент, коли задумаєш писати про щось, підготуєш фото, збереш інформацію, а до безпосереднього написання таксту руки все ніяк не дійдуть. Деколи так підвисає та чекає на вдалий момент по кілька тем одночасно.
Наприклад, зараз чекає на свою чергу пост-прогулянка по Амстердаму.
( Read more...Collapse )