alex_shutyuk

У цьому дописі зібрано посилання на найцікавіші дописи мого блогу. Дописи розділено за географічним принципом і кожна фотографія працює, як посилання.

Також віднедавна я зайнявся розвитком свого каналу на Ютубі. Основна його тематика та ж, деякі матеріали дублюють блог, але бувають і зовсім інші. Тож, підписуйтеся та слідкуйте за оновленнями :)

( Переглянути список темCollapse )

Поки у мене не дійшли руки до написання допису про Відень - тримайте відео звідти. Ну і запрошую підписуватися на канал всіх, хто ще цього не зробив :)

Днями в мене проскочила думка стосовно однієї закономірності у використанні стовпчиків у різних країнах, яка спочатку здалася мені досить цікавою, щоби почати шукати їй підтвердження на фотках. Подумалося, що кількість та, головне, товщина стовпчиків, які захищають тротуар від заїзду авто обернено пропорційна загальному рівню культури водіїв (зараз ми не говоримо про те, якими методами цієї культури досягли).
Почнемо, наприклад, зі Швейцарії...
( Read more...Collapse )

Пригадуєте, пару місяців тому я написав великий пост про львівський житловий комплекс Авалон на просп. Чорновола, порівнюючи благоустрій довкола нього із різними закордонними аналогами. Той допис тоді непогано розійшовся по мережі, і схоже, що у забудовника його також прочитали. Можливо це і просте співпадіння, але там відбулися деякі зміни.
( Read more...Collapse )

Пропоную вашій увазі невеликий репортаж з площі Двірцевої, де триває реконструкція. Тобто прямо зараз там пасхальне затишшя, але загалом робота йде.
( Read more...Collapse )

Думаю, всі добряче поїли пасок та яєчок і якраз настав логічний момент трохи розім'ятися та прогулятися Львовом, у якому якраз все квітне, пахне та розпускається :)
( Read more...Collapse )

Для мене завжди зворушливим є момент, коли на Городоцькій розквітають сакури, перші дерева, які ми посадили за рахунок спільнокошту вже 5 років тому. Часто виходило так, що якраз у момент їхнього цвітіння їхав зі Львова і не бачив того вживу, але цьогоріч я зараз у Львові і не втратив нагоди піти на Городоцьку та помилуватися цвітом сакури посеред жвавої вулиці.

У якості підписів до фото використаю хокку японського поета Мацуо Басьо у перекладі Геннадія Туркова.
( Read more...Collapse )

Це магнолія, яку кілька років тому ми посадили у алея на Морозній за раунок спільнокошту озеленення. За ці кілька років вона добре прижилася та чудово себе почувала. Це фото зроблене кілька днів тому.

А це вже вчрнашнє фото. Якомусь мудаку сподобався її пишний цвіт і він вкрав його, щоби, вочевидь, повсадити в себе на городі. На жаль, хронічна тупість не дозволила мудаку подумати про те, що пересаджувати рослину у час цвітіння категорично не можна і воно через це скоріш за все загине. Якби хтось бачив процес викопування, то дайте знати.

"Як можна звужувати вулиці? Додайте ще одну смугу і все поїде! Водія ніколи не пересадиш на громадський транспорт!" - ці та десятки подібних аргументів обов'язково виринають у будь-якій дискусії про реконструкцію міських вулиць чи розвиток міської мобілльності. Втім, у світі є достатньо прикладів міст, які у своєму розвитку роблять ставку саме на громадський транспорт та успішно долають всі ці стереотипи. І як результат - отримують комфортне та безпечне середовище, у якому приємно перебувати.

Сьогодні у якості одного з таких прикладів я хотів би показати французьке місто Гренобль та його центральний проспект імені Жана Жореза, який кілька років тому перетворився із багатосмугової автомагістралі на затишну вулицю із зеленими трамвайними коліями, велоінфраструктурою та широкими тротуарами.
( Read more...Collapse )

Побував вчора на зустрічі, присвяченій розробці лівреї львівського громадського транспорту за участі представників Електрону, які активно відстоювали жовтий колір. Під кінець, коли всі озвучили заготовлені репліки та зауваження та трохи розслабилися, одного із представників заводу потягнуло на відвертість - "Чесно кажучи, мене вже тошнить від того жовтого кольору, бо він тупо всюди." - втім він швидко опам'ятався - "Тільки не пишіть це у протокол! Це моя особиста думка!".
Якось так і виходить - думаємо одне, а у протокол пишемо інше. А потім живемо з гнітючим відчуттям, що зробили шось не те, але посоромилися це визнати, щоби не втратити лице.

Дивіться також:

Конкурс брендування 2.0


Цілі та засоби (ще разок про брендування громадського транспорту)


Тонка жовта лінія


Художник може образити кожного


Що не так з жовтим кольором?


Естонська розмальовка