Просто маленький епізод
Під час недавнього докладання плитки довкола дерев на Курбаса був такий маленький епізод. Час від часу (раз на 15-20 хвилин) робітник різав плитку болгаркою і пилюку несло вітром вздовж вулиці. Після одного з таких моментів до мене підійшло миле створіння приблизно ось такого вигляду та почало обурюватися (російською):
- По вашему это нормально, то что вы делаете?! Пыль же летит!
- Я приношу вам вибачення за ці незручності, але по-інакшому ми це зробити не можемо. Нам треба підрізати плитку, а без пилу це робити немає можливості.
- А кто вам вообще сказал это делать? Почему вы это делаете??? - питання було настільки філософське, що я на секунду задумався "а й справді, чому я це роблю?". Філософської відповіді не знайшлося, тому відповів просто:
- Ми маємо закінчити цю роботу.
- Но послушайте, я села в кафе пообедать, а ваша пыль летит мне в лицо и на мою еду! Это нормально вообще?! Почему вы вообще делаете это именно сейчас???
- А коли ми маємо це робити?
- Ну, через час хотя-бы!
- Вибачте, але це неможливо. В нас ще багато роботи і ми маємо закінчити її сьогодні. - у відповідь на це вона фиркнула та пішла геть. Не дали людині пообідати...
Картинка для привернення уваги звідси.
