alex_shutyuk (alex_shutyuk) wrote,
alex_shutyuk
alex_shutyuk

Київ буденний


В коментарях до недавнього посту з київськими панорамами почалася дуже жива дискусія стосовно того, що важливіше в місті - красива архітектура чи зручні тротуари. В цьому плані хотів би виокремити коментар Ігора Тищенка, який перекликається з моїми власними думками з цього приводу:

Наблюдаю классический спор красивый-некрасивый Киев, и хочу прокомментировать.
Как житель Киева (рядом с тем местом, откуда велась съемка, раньше жил в одном из бывших "образцовых" спальных районов - Виноградаре), подтверждаю, что городское пространство очень сильно деградирует, даже на фоне последнего десятилетия. Киев - один из примеров негативной трансформации городов после социализма, это уже в научных исследованиях пишут, не то что в интернетах (на равне с Кишиневом или Ереваном).
Вижу по комментариям два уровня разговора: "в Киеве пц, потому что это повседневный ад", и "Киев хорош, т.к. кроме ада, есть еще много прекрасных мест и красивостей". Места может и есть, но ценность этих мест, и самое главное - доступ к ним становится все хуже, не говоря уже о повседневной жизни в городе. Это именно ад парковок, заторов, торговли, рекламы, отсутствия нормального транспорта, давки в час пик, ад мудаков во всех практически КП, которые или воруют деньги на ремонт трамваев, или месяцами не закапывают траншеи от кабелей, или обрезают здоровые большие деревья вместо сухостоя и лепят тебе во дворах "искусство" из покрышек (и это только свои же коммунальщики, на зарплате с налогов, что же спрашивать с частных бизнесменов?). В Киеве например нормальным считается у владельцев ресторанов и бомбил спиливать тротуарные столбики, чтобы парковать тачилы под порог, или оставлять метр тротуара пешеходам (давно были на охуительной улице Сагайдачного, единственной в Киеве, котроая почти целиком сохранила целостный архитектурный ансамбль 19 века и которую уже 3 года хотят сделать конфеткой пешеходности? или на Красноармейской сверху?) Или опять же, гайцы, которые при свидетелях пропускают наглых бомбил по Андреевскому спуску транзитом, где вообщето кирпич и нельзя, хотя три чугунных столба и боллард решили бы проблему навсегда. И это я назвал самые центрально-туристические локации, за которые борется куча активистов и на них выделяются деньги. Если приехать на Виноградарь, то там ад в разы сильнее.
Кстати тренд который лично я наблюдаю среди киевлян (которые не в теме городских дел и проектов) - это все-таки умиление, а не раздражение и желание исправить проблемы. Пара десятков энтузиастов не исправит всех проблем. Пока например борешься с парковкой на Арсенальной площади, Михайловская превращается в парковку сама (площади-парковки это же реальный пц, неужели этого не видно?). Пока борешься с мудаками из ресторана, которые перекрыли проход на пешеходный мостик на площади Славы - другие мудаки по соседству застраивают тротуар рестораном. В Киеве это кроме всего еще и проклятие центральности: как и положено всякой нищей стране, весь капитал копится и превращается в архитектуру и киоски именно в столице. В городском управлении, кроме десятка честных людей, сидят или бизнесмены, которые лоббируют под себя все что угодно (весь цвет девелопмента - в Киевраде, первый заместитель Кличка Никонов - один из главных застройщиков, половина высотного дерьмища на панораме - его рук дело), либо идиоты, привыкшие за годы "хозяйственности" красить бордюры.
Иными словами, если на повседневном уровне жизнь в городе - это постоянная борьба с неприспособленным пространством, то все прекрасности не стоят ничего. В альбоме видов им место.


А тепер мої фото, зроблені протягом кількох останніх днів.

1. Ранкова столиця зустрічає перехожого мозаїкої різноманітно засклених балконів. Вони повсюди - на новобудовах.


2. На сталінках.


3. На дореволюційних будинках.


4. Вікна у старих будинках, звісно, майже всюди замінені на металопластикові. Оригінальні дерев'яні мають шанс зберегтися лише на сходових.


5. По багатьох будинках можна вивчати історію балконобудування.


6. Зранку місто ще спить, але хтось вже зайняв місце поближче до входу.


7. Відразу помітно, що Києву не чужа романтика - повсюди магазини квітів.


8. До цього кіоску, мабуть, бігають за сигаретами судді конституційного суду.


9. А до цього таксофону, можливо, бігають дзвонити додому співробітники представництва Євросоюзу в Україні, яка знаходиться у ста метрах далі.


10. Модний бутік захистив свої вітрини від автомобілів знайомими кожному львів'янину півкулями.


11. Вул. Червоноармійську прикрашає неоготичний костел. Св. Миколая.


12. Взагалі в Києві люблять ускладнювати життя пішоходу. Він обов'язково має обходити, спускатися під землю, вгадувати правильний напрямок і будь-якого моменту відчувати свою нікчемність. Ось тут спочатку запроектували великі парадні сходи (щоправда без пандусів), але потім хтось інший вирішив перекрити їх сигнальною стрічкою. Нема чого лазити.


13. А ще у Києві чомусь дуже не люблять лавочки. Їх дуже мало і стоять вони переважно в таких місцях, де сидіти на них вкрай неприємно.


14. Тому люди змушені відпочивати, сюдячи на гранітних парапетах чи інших не пристосованих для цього предметах.


15. Здавалося, чому б новозбудованому торговому центру не облаштувати біля себе приємний громадський простір з лавками та деревами? Але ні. Мабуть, таким чином власники споруди пропонують перехожим або заходити в серередину, або валити геть та не займати місце. Інші варіанти чомусь не розглядаються.


16. Біля залізничного вокзалу в очікуванні потяга люди намагаються відпочити, сидячи на бордюрах.


17. Навіть у таких місцях, де дуже приємно сидіти, споглядаючи місто, лавок немає і доводиться сидіти просто на землі.


18. Деколи, коли випадково утворюються площини, що підходять для сидіння, на них не лінуються робити спеціальні протисідальні перемички. Бомжі тут, звісно, вже не сядуть, але й всі інші теж змушені курити та пити каву стоячи. Загалом такий стан справ призводить до того, що на вулицях зустрічаються переважно молоді, сильні та здорові люди. Хворі та немічні сидять вдома та дивляться телевізор.


19. Зате лавочки стоять по центрі проспекту із жвавим автомобільним рухом, щоправда сидіти тут бажаючих небагато.


20.


21. Звісно, є і дуже симпатичні місця.


22. Проте вони досить швидко закінчуються.


23. Загалом, автомобіль є повноправним господарем столичних вулиць та тротуарів. Пішоходи сприймають такий стан речей абсолютно спокійно.


24. Водії теж звикли і сприймають їзду поміж перехожими, як належне.


25.


26. У Львові, звісно, теж вистачає бидлопаркування, але київські водії наших все одно переплюнули.


27. Чорний седан поперек тротуару нікуди не їде. Він так запаркований.


28. Тротуар навпроти Києво-Печерської лаври. Вздовж нього намальована синя розмітка, згідно якої паркуватися треба паралельно руху, заїхавши правими колесами на тротуар, однак всі стоять ялинкою, перекривши всю його ширину. Паралельно за газоном йде ще одим тротуар, але його перекрито сигнальною стрічкою через аварійний стан будівлі поруч та ремонтні роботи на ній. Тому доводиться йти або проїжджою частиною, або під аварійним карнізом Мистецького арсеналу.


29. Парковка перед супермаркетом на Печерській площі. Підхід до сходів повністю перегороджено машинами.


30. До речі, виникло питання: сигналами якого світлофора повинен керуватися водій, що вирулює з тротуару на дорогу через пішохідний перехід - пішохідного чи автомобільного?


31. Як я вже казав, Київ дуже романтичне місто. І дуже зручно, що машиною можна під'їхати прямо під двері квіткового павільйону.


32.


33. Деколи тротуари таки захищають стовпчиками і переважно це означає, що поряд є якесь посольство чи державна установа. Це, наприклад, хідник біля вищого господарського суду. Машини працівників суду запарковані на протилежній стороні вулиці.


34. Трапляється і таке.


35. Місцеві мешканці казали, що дуже часто після прокладання кабелів під тротуаром асфальт на місце вже не кладуть.


36. А ще у столиці дуже люблять підземні переходи. Вони повсюди, навіть під не дуже жвавими та неширокими вулицями. Бувають такі, як на цьому фото. Бувають цілі підземні торгові лабіринти у яких немає жодної навігації, яка б вказувала, куди тобі йти, щоби просто перейти на протилежну сторону вулиці.


37.


38. В місцях, де пішоходів ще не загнали під землю, їм максимально наочно дають зрозуміти, що їх поява тут нікого не тішить.


39. Старі дерева часто в не надто хорошому стані, хоча помітно, що останнім часом висаджують багато молодих дерев.


40. Незрозумілого призначення решітка.


41. Але попри всі старання забудовників та комунальників, красиві місці у Києві все ще є.


42.


44.


45.


46. Хоча забудовники не опускають рук.


47.


48.


49. Була ідея зробити окремий пост з фотографіями київських роверистів, як раніше я писав про львівських та вінницьких. Але за майже тиждень я зустрів їх не більше десятка, тому писати особливо нема про що.


50. Вулична торгівля, до речі, часом виглядає дуже живописно. І багато смачного продають.


51.


52. Є душевні деталі.


53. Є контрасти.


54. Київський метрополітен трохи пограв зі шрифтами.


55.


56. Ось така прогулянка вийшла.


57. Час вертатися додому.







Попередні пости про Київ:

Трохи київських панорам


Столичні замальовки (ч. 2)


Столичні замальовки. Сумбурно про деталі
Tags: благоустрій, київ, паркогедон, прогулянка
Subscribe
Buy for 30 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 25 comments