Після обіду в аеропорті на тарілці лишилося багато смачноі журавлиноі підливки. Лишати іі було шкода, виделкою визбирувати непродуктивно, тому вирішив піти на касу та взяти додатково ще й ложку. І тут виявилося, що опціі "ложка" там просто не передбачено - лише ножі та виделки, що в принципі логічно, якщо зважати, що в меню нема нічого схожого на суп. Така ось кулінарна етнографія.
Поки обыдав, біля мого столика двоє поляків стояли та телефоном говорили з жінками, яких проводжали - ті вже були у сусідньому залі за скляною перегородкою. В якийсь момент один з чоловіків каже - все, мусимо йти, бо в мене зараз час паркування закінчиться, не хочу щоби мою машину заблокували. Правила є і працюють і ніхто не каже "а що я мав робити, я родичів проводжаю!". До речі, поляків тут дуже багато.
На шведському автобані складається враження, що чи не третина машин на трасі місцевих марок Вольво та Сааб. Серед вантажівок місцевих взагалі дві третини. І вже потім зауважив дивне - на понад 100 км шляху жодного разу на очі не потрапила поліцейська машина.
Взагалі водіі тут мегааккуратні та надуважні. Якось зупинився неродалік переходу, думаючи, як краще сфоткати будинок через дорогу, аж раптом помітив, як машина, що рухалася в мою сторону, почала уповільнюватися мало не за сто метрів від переходу, даючи зрозуміти, що не рушить з місця, поки я не перейду дорогу. На зустрічній смузі те саме почав робити міський автрбус-гармошка. Довелося переходити))
Попри вступ до Євросоюзу, на євро Швеція не перейшла, залишивши у обігу крону, обмінний курс якоі викличе в кожного украінця сльози ностальгіі - за один долар США дають рівно 8 крон.
Journal information