alex_shutyuk (alex_shutyuk) wrote,
alex_shutyuk
alex_shutyuk

Підземний космос


Які асоціації викликає у вас словосполучення "соляна шахта"? Темрява, тіснота, іржаві вагонетки на кривих рейках? Чи можливо щось на кшталт підземного міста гномів із Володаря перснів? Не знаю, як ви, а я не чекав від соляної шахти у румунському місті Турда нічого особливого. Натомість вона виявилася чи не найбільш вражаючим місцем, серед побачених під час поїздки Румунією.

Соляна копальня Саліна Турда у румунській Трансильванії є однією із найстаріших у світі. Взагалі видобуток солі у цій місцевості розпочався ще за часів Римської Імперії, коли сіль видобували відкритим способом із глибини 10-15 метрів. Перша ; документальна згадка в угорських документах саме про цю шахту датується 1075 роком нашої ери. У Середньовіччі видобуток солі був такою ж прибутковою справою, якою у ХХ столітті став видобуток нафти, а румунська сіль була однією з найякісніших. Відтак соляний промисел завжди був під пильним контролем тогочасних монархів.

Однак, починаючи із середини ХІХ століття видобуток солі тут став поступово скорочуватися через зростання конкуренції з боку більш нових та сучасно обладнаних соляних копалень Трансильванії. Зрештою після деяких модернізацій видобуток таки припинилися повністю у 1932 році.

60 років потому, у 1992 році стару копальню відкрили вже у новій якості, перетворивши її на розважально-оздоровчий центр.


2. Саме 50-тисячне місто Турда знаходиться у румунському регіоні Клуж неподалік регіональної столиці - міста Клуж-Напока.


3. Так виглядає теперішній вхід до шахти. Звичайний вхідний квиток коштує 30 леїв (це приблизно 210 гривень), пільговий (для дітей, студентів та пенсіонерів) вдвічі дешевший.
До речі, у 2009-2010 роках копальню було оновлено із залученням майже 6 млн. євро інвестицій, причому цей процес супроводжувався постійними скандалами та протистоянням різних політичних партій у міській раді міста Турда, через що керівництво проекту неодноразово змінювалося.


3. Припаркуватися можна неподалік від входу за 5 леїв (35 грн.) за день або 200 метрів далі через дорогу безкоштовно.


4. Спускаємося вниз.

5. Перше, що відчуваєш внизу - особливе повітря, просякнуте вологою та м'яким запахом солі. Температура тут круглорічно тримається на рівні 11-12 градусів Цельсія, а вологість - близько 80%. Після спуску починається довжелезний коридор, що тягнеться від головного входу до копальні крізь пагорб у бік міста, що знаходиться з протилежної сторони.


6. На стінах коридору серед історичних фотографій можна побачити схему комплексу. Як видно, зараз відкритими для відвідувачів є лише частина приміщень. Для розуміння масштабу - пофарбоване білим приміщення зі скошеними кутами - шахта Рудольфа - має висоту 42 метри.


7. Довкола суцільна сіль. Вона вкриває все довкола і маленькими сталактитами звисає із балок на стелі. До речі, на вході висить табличка із проханням не відламувати кристали солі на пам'ять. І пошкоджень на стінах таки не видно.


8. Від центрального тунелю відходять відгалуження до бічних приміщень, де можна побачити старі видобувні механізми.


9. Стара видобувна машина.


10. Без вагонетки таки не обійшлось :)


11. Підйомний механізм.


12.


13. Посеред цього можна зустріти і тренажерний зал.


14. Довкола на стінах кольорові візерунки, які завдяки підсвітці виглядають зовсім казково.


15.


16.


17.


18.


19. Початок галереї Франца-Йосифа, збудованої у 1853 році для покращення зв'язку копальні із міськими складами на протилежному боці пагорба. Загалом до цього моменту все виглядало більш-менш очікувано, але потім...


20. Потім ми спустилися вниз вузенькими вкритими сіллю сходами і опинилися на галерейному балконі під стелею шахти Рудольфа


21. Ця шахта стала останньою, де у Турді видобували сіль перед закриттям у 1932 році.


22. Внутнішній об'єм приміщення справляє враження - його висота 42 метри, ширина 50 і довжина 80. На одній з похилих стін за роки наросли сталактити понад 3 метри завдовжки - ділянка під ними заради безпеки відгороджена парканом. Спуститися вниз можна ліфтом або 14-поверховими сходами.


23. Всередині можна пограти у пінг-понг, більярд, боулінг чи навіть піднятися на оглядовому колесі майже впритул до сталактитів на стелі.


24. На кожному прольоті сходів можна побачити табличку, на якій вказано рік, коли було розкопано цей горизонт. Ця на самому низу, чим вище, тим більш ранній рік на ній вказано.


25. Вид на сталактити знизу.


26. Всередині чимало людей - видно, що сюди приїжджають цілими сім'ями, привозять школярів на екскурсії, персіонери приходять просто посидіти та подихати солоним повітрям - можливо для цього навіть є якийсь спеціальний абонемент.


27. Це фото вийшло нечітким, але не ньому якраз добре видно цих пенсіонерів.


28. Ліфт нагору.


29.


29. Сувенірна крамничка.


30.


31.


32. В принципі, побачене вже і так справляло сильне враження, але це ще було не все. Бачите це великий трикутний отвір праворуч?


33. Це портал у сусідню шахту Терезія, яка являє собою конус 90 метрів заввишки.


34. Вздовж краю урвища проходить оглядовий балкон. Щоправда об'єм шахти настільки величезний, що просто не влазить у об'єктив.


35. На дні шахти знаходить підземне озеро, глибина якого у деяких місцях сягає 8 метрів. По центрі озера утворився острів із надлишкової солі, яка накопичилася із 1880 року, коли у шахті Терезія припинився її видобуток.


36. Вид нагору. Під цим скрепінням спокійно могла би поміститися найвища будівля Львова - костел Св. Ельжбети.


37. Спускаємося донизу.


38. За 15 леїв можна взяти напрокат човен.


39. Соляний острів із довколишнім підземним світом зв'язує дерев'яний міст.


40. На острові.


41. Вид нагору.


42.


43.


44. Наврядчи фото передають масштаб, але вживу це насправді вражає.


45.


46. Як на мене, дуже правильно, що ці альтанки зробили у сучасному і відразу інтуїтивно зрозуміло, що вони нові, а не стоять із тут із часів Франца-Йосифа..


47.


48. Піднімаємося нагору. На диво, біля ліфта на дні шахти Терезія не було черги, тому можна було скористатися ним. До речі, в них тут явно проблеми із доступністю - ніби всюди є ліфти, але періодично то там, то тут трамляються безальтернативні сходи.


49.


50. Біля наступного ліфта вже стояла черга, тому далі піднімаємося сходами.


51. На виході пройшли по деяких інших приміщеннях.


52. Під самою вершиною конуса шахти Терезія знайшлася ось така щілина-балкон, практично непомітна із самого низу.


53.


54. Нічого надзвичайного, просто стеля.


55. "Сходи для багатих", за якими заховалася малесенька капличка.


56.


57. На цьому все - піднімаємося нагору.


58. Залитий сонцем коридор, що веде до центрального входу. Перше, на що звертаєш увагу, коли виходиш - повітря, яке після години під землею несподівано б'є по рецепторах неприємною сухістю та жорсткістю. От справді - хороше повітря не помічаєш та не цінуєш, аж поки воно не пропаде.


59. Ось таке от цікаве та атмосферне місце. Звісно, там є більше ніж, я встиг побачити та показати вам зараз, в тому числі і відкриті соляні озера на поверхні поряд. Тому якщо раптом зберетеся у подорож до Румунії - обов'язково заплануйте побувати і у Турді також. Воно того вартує.


Дивіться також:

Румунія. Деталі та буденності


Румунські вихідні







Tags: ого, румунія
Subscribe
Buy for 30 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 10 comments