alex_shutyuk (alex_shutyuk) wrote,
alex_shutyuk
alex_shutyuk

Мабуть, найкрасивіша дорога у світі


Звісно, у світі безліч неймовірно красивих місць, від споглядання яких перехоплює подих, і кожне таке твердження є суб'єктивним трішки більше, ніж повністю. Але від цього кількість різноманітних рейтингів найефектніших, найгарніших та інших най-най-най все одно не зменшується. Ну а коли мова заходить про гірські дороги та перевали, то важко не згадати про гірське шосе Трансфегерешан, прокладене у 1970-х роках крізь румунські Карпати.

Зараз ця дорога, що у своїй найвищій точці сягає висоти 2034 метри, є однією із найвідоміших туристичних атракцій Румунії і важко повірити, що її будівництво відбувалося із жорстоким розмахом комуністичної "будови століття" силами румуської армії за наказом диктатора Чаушеску. Мабуть, він би дуже здивувався, якби дізнався, що результатом цієї титанічної праці, яка забрала життя щонайменше сорока будівельників, стане найкраща у світі дорога для їзди на суперкарах за версією британської буржуазної телепрограми TopGear.


2. Дорога 90 км завдовжки знаходиться майже у центрі Румунії та перетинає карпатський гірський масив Фегераш.


3. Поштовхом для побудови дороги стало вторгнення радянських військ до Чехословаччини у 1968 році. Зрозумівши, що може стати наступним, румунський очільник Ніколае Чаушеску наказав прокласти крізь ненаселений карпатський гірський масив нову дорогу, яка покращила би мобільнсіть армії та дозволила би швидко перекидати війська через гори. Будівельні роботи розпочалися вже у 1970 році. (фото звідси)


4. За офіційними даними, під час будівництва загинуло близько 40 солдатів-будівельників. Щоправда, зважаючи на звичку комуністичних режимів применшувати втрати, реальна цифра може бути значно вищою.


5. 1974 року Трансфегерашан урочисто відкрили.


6. А тепер повернімося до сьогодення. У своїй жовтневій поїздці Румунією ми обов'язково хотіли побачити Трансфегерашан на власні очі, однак румунські дороги мали свою думку стосовно цього. Дорогою від Брашова кілька годин було втрачено у кілометрових заторах через ремонтні роботи на вузьких гірських серпантинах. Сонце тим часом невблаганно котилося донизу і коли ми нарешті повернули на дорогу до перевалу, воно вже сховалося за пагорбами.


7. Останнім, що вдалося побачити до настання повної темряви, стало штучне озеро Відрару, що утворилося після будівництва тут дамби (фото зроблене саме з неї).


8. Дорога повз озеро виглядає на карті ось так. І це ще задовго до початку справжнього підйома нагору.


9. Далі стало зовсім темно і лишалося лише їхати, начитуючи повороти, що чекали попереду. "Обережно, ліва шпилька, двісті прямо, права шпилька...". Приблизно на висоті 1500 метрів почався сніг, якого із набором висоти ставало все більше. Неподалік від перевалу побачили знак - рух дозволено від 7:00 (здається) ранку до 21:00. Годинник у цей момент показував 20:45. У Вікіпедії взагалі написано, що рух через Трансфегерашан відкрито тільки влітку у світлу пору доби.


10. Коротше кажучи, ми примудрилися проїхати через Трансфегерешан, не побачивши майже нічого, крім того, як він виглядає на карті.


11. Карта та освітлений фарами сніг на узбіччях то, звісно, добре, але хотілося все-таки побачити трохи більше. Не можна було просто так взяти та не повернутися туди наступного ж ранку. Ось такий вид відкривається відразу після повороту з траси.


12. Отара птахів ефектно злетіла у небо понад зграйкою овець.


13. Село Кірцишоара - єдиний населений пункт, що знаходиться на Трансфегерашані, на самому його початку, якщо їхати зі сторони міста Сібіу.


14. Гори все чіткіше проступають крізь блакить атмосфери.


15. Ранковий туман.


16. Починається підйом. На знятих тут відео кількарічної давнини ця дорога ще вся у тріщинах та заплатках. Тепер же якість асфальту місцями практично ідеальна.


17. Зустрілися кілька попуток.


18. Для підриву скель в процесі будівництва використало близько 6 тис. тон. динаміту.


19.


20. Чим глибше в гори, тим більш захопливими стають краєвиди.


21. Пам'ятник будівельникам Трансфегерашану. Його періодично доводиться відчищати від графіті, а першу момеріальну табличку, зроблену з металу, взагалі вкрали. Згодом замість поставили мармурову, яка вже нікого не цікавить.


22.


23. Якась покинута хатинка.


24. Одна із багатьох галерей для захисту від камнепадів.


25. Починається сніг.


26. Вздовж дороги через кожні кількасот метрів є майданчики, на які можна з'їхати, щоби помилуватися пейзажем та зробити кілька фото.


27. Внизу видніється станція фунекулера, повз яку ми проїжджали кількадесят хвилин тому.


28.


29.


30. Вид із наступної оглядової точки.


31.


32. Сліди людської життєдіяльності.


33. Долиною тече річка Balea.


34.


35.


36. Довкола неймовірно тихо. Звук двигуна автомобіля, що наближається, чути за кілька хвилин до того, як він з'являється з-за повороту.


37. Мсцевий сміттєвоз. Взагалі відчувається, що за дорогою доглядають - періодично зустрічалися подібні вантажівки, біля яких робітники лагодили відбійники чи щось підфарбовували.


38. Починається найцікавіше.


39. Суцільна черга лівих та правих поворотів-шпильок з крутими підйомами за ними.


40.


41. Мабуть добре, що ми не бачили цього, коли спускалися тут напередодні вночі :)


42. До речі, нам дуже почастило - буквально за пару тижнів до того дорога була перекрита після рясних снігопадів.


43. Ще один фотостоп.


44.


45.


46.


47.


48. Їдемо далі.


49. І ось ми на вершині перевалу - на висоті 2034 метри (за іншими даними 2042). До висоти Говерли не вистачає буквально кількох десятків метрів.


50. Тут знаходиться кілька готелів-ресторанів у будиночках альпійського стилю та невеликий сувенірний ринок.


51.


52. Гірське озеро Balea (Биля), з якого витікає річка, що її видно на попередніх фотографіях.


53.


54. Народ дуріє.


55.


56. Вид на озеро трохи згори.


57. І у попередній бік - у долину.


58. Не дивно, що на цих закрутах проводяться змагання румунського раллійного чемпіонату.


59. Дорога внизу закручена так, що важко віриться, що всі ці клаптики пов'язані між собою. ивлячись на ці фото, я намагаюся уявити шгеодезистів, які заміряли всі ці схили.


60. Крізь гребінь хребта дорога проходить 884-метровим тунелем, який є найдовшим дорожним тунелем Румунії.


61. Вихід із тунелю на південній стороні.


62. Вид на Південь.


63. Цей туалет ви вже бачили на початку цього допису - на фото №9.


64. Якісь покинуті будівлі.


65. Станція рятувальників на стратегічній висоті.


66. Поруч відпочиває трактор-снігочист.


67. На чудово прогрітих сонцем південних схилах помітно менше снігу.


68.


69. Зустрівся чоловік, що йшов від водоспаду із баклахою води.


70.


71.


72. Нагорі видніються галереї та вихід з тунелю.


73.


74.


75.


76. Повз проїхала Хонда на одеських номерах, яка, судячи з усього виступає в українському раллійному чемпіонаті.


77.


78. Водоспад Капра. Насправді це той самий потік, що і на фото 71, тільки більш повноводний.


79.


80. Невелика дамба внизу. Взагалі чи не єдині будівлі на кілометри вздовж ущелини далі - це гідротехнічні споруди на річці.


81.


82.


83. Чудові декорації для дорожнього перекусу.


84.


85.


86. :(


87.


88.


89. Вертаємося назад.


90.


91.

92.


93. Вертаємося тією ж дорогою, якою піднямалися на самому початку цього допису.


94.


95.


96. Після всього побаченого це вже сприймається майже рівниною.


97. Суперечливі відчуття від побаченого. З одного боку - неймовірної краси дорога, яка і справді ідеально підходить для покатушок на спортивних авто... Але з іншого - десятки, а то й сотні, людських життів, покладених на вівтар цієї краси. Чи вартувало воно того?



Дивіться також:

Підземний космос


Румунія. Деталі та буденності


Румунські вихідні






Tags: гори, дорога, карпати, румунія
Subscribe
Buy for 30 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 5 comments