alex_shutyuk (alex_shutyuk) wrote,
alex_shutyuk
alex_shutyuk

Стім-панк наживо. Прогулянка Вупперталем


Зізнаюся, спочатку в мене була ідея розділити допис про німецький Вупперталь на дві частини і у першій з них взагалі не згадувати про його найвідомішу деталь - підвісну залізничну систему Schwebebahn. Але почав відбирати фотки і зрозумів, що розповідь в результаті вийде половинчата і згодом у читача може скластися враження, що місто живе окремо, а підвісний трамвай катається десь поряд сам по собі, немов сферичний кінь у вакуумі. Хоча насправді це не так - швебебан щільно вплівся у структуру міста і є його невід'ємною частиною вже понад 100 років. Але все ж не ним єдиним.

2. Театр починається із гардероба, а місто для багатьох приїжджих - із вокзалу. І тут перше враження про Вупперталь виявилося неочікуваним - перон облуплений та втомлений життям і здається, що ти ніби раптово телепортувався кудись у глибинку Східної Євроопи.


3. Значно ефектніше виглядає дальній перон. Вупперталь знаходиться у долині ріки між пагорбами і, щоби втиснути вокзал, довелося підрізати один з них, збудувавши підпірну стінку заввишки з п'ятиповерховий будинок.


4. Загалом на вокзалі триває масштабна реконструкція і хол внизу виглядає вже ось так. Як на мене це хитросплетіння колон досить сумнівне рішення - виглядає цікаво, але як цей простір згодом використовувати і, що найцікавіше, прибирати?


5. Прямо навпроти входу красується новозбудований торгово-офісний центр з підземним паркінгом.


6. Вид від вокзалу в сторону центру міста.


7. Вид у протилежному напрямку. Зараз вокзал із містом зв'язує суто пішохідна площа, але ще зовсім недавно все було зовсім не так.


8. Раніше територія перед вокзалом була суцільною транспортною розв'язкою та відрізана від міста широкою магістраллю, що йде крізь все місто, а пішоходи потрапляли туди через підземні переходи. Тепер все стало навпаки - пішохідна площа нагорі, а магістраль під нею. Щоправда в процесі цих змін із привокзальної території зникло чимало дерев.


9. Новий стилобат вокзалу оздоблено масивними брилами пісковика. Шкода, що все було перегороджено парканами і не було можливості пройтися та роздивитися деталі.


10. Одна зі станцій швебебану знаходиться просто навпроти залізничного вокзалу. Перше враження від цієї картини абсолютно сюрреалістичне - здається, ніби звичайні трамваї чомусь літають над головою догори колесами.


11.  Більшу частину свого 13-кілометрового маршруту швебебан петляє над руслом ріки Вуппер, вздовж якої розтягнулося місто.


12. Вуличне життя у центрі виявилося несподівано активним. На вулицях було повно людей, що особливо кидалося у очі після напівпорожнього Дортмунда.


13. Деталь вуличного рельєфу.


14. Квітковий магазин.


15. Цікавий годинник.


16. Ратуша красива та масштабна. До речі, теперішній Вупперталь є результатом об'єднання у 1929 році двох сусідніх промислових міст - Ельберфельда та Бармена і зараз ми з вами гуляємо вуличками саме першого з них.


17. Справді старих будівель у центрі небагато - більшість складають подібні сірі совкові коробки модерністичні будівлі.


18.


19. Деталі


20. Автобус-гармошка бадьоро зарулює на пішохідну вулицю під стінами ратуші.


21.


22. Вупперталь здався досить автомомобільним містом і роверисти на вулицях зустрічалися не надто часто, хоча і не виглядали при цьому особливо дискримінованими.  Цікава деталь - на вказівнику окрім нинішньої назви площі вказано ще й історичні (якщо я правильно зрозумів)


23. Мощення зроблене повністю у одному рівні, а умовний тротуар відділено від умовної проїжджої частини невеликими металевими бляшками.


24. Автобусна зупинка. Колись у Вупперталі працювали трамваї та тролейбуси, але з часом від них повністю відмовилися, залишивши тільки автобуси та швебебан.


25.


26. Розклад. Після 20-ї години вже нікуди не поїдеш.


27. Через дорогу різко починається зовсім інша історія. Цей вид чомусь більше нагадує мені глибинку Чілі чи Аргентини (хоча ні там, ні там я не був та суджу лише по фотках).


28. Прогуляємося тепер тихими житловими вуличками в стороні від центру.


29. Гугл казав, що у цій церкві працює кафе, але насправді це виявилася асоціальна їдальня, у якій кілька разів на тиждень влаштовують безкоштовні обіди для бідних.


30. Припідняте перехрестя.


31. Дощоприймач, який майже неможливо поставити щілинами вздовж руху.


32. Економ-варіант захисту тротуару від води з ринв - вмурована у тротуар прямокутна труба. Тут таке зустрічається досить часто. Деколи труба суцільна, але частіше має згори щілину, крізь яку можна вичищати пале листя та інше сміття.


33.


34. Дитячий майданчик на шкільному подвір'ї.


35. Незвична організація вуличного паркування.


36. Вуличний вказівник.


37. Дитячі майданчики переважно грубо дерев'яні, але з купою всяких труб, ланцюгів, качель, крильчаток та інших подібних штук, що дають простір для пошуку різних застосувань.


38. Ще один майданчик.


39. І ще один.


40.


41. На початку чергової пішохідної вулиці попереджають про висоту ліхтарів.


42.


43. Вуличний перекус.


44. Вулична музика.


45. Громадський транспорт Вупперталя входить до великого регіональго об'єднання перевізників. тому знайти окрему інформацію, скільки саме маршрутів та автобусів працює у місті, я не зміг.


46. У красивій ар-декошній будівля знаходиться торговий центр із паркінгом на кількох верхніх поверхах. Вулиця вкрита асфальтом з невеликими вставками з бруківки, які стоять по лінії лунок дерев.


47. Рампу для заїзду на паркінг збудували через дорогу від торгового центру. Як я вже згадував, Вупперталь виглядає дуже автомобілеорінтованим, але при цьому якоїсь навали авто на вулицях не відчувалося.


48. Лише на фото звернув увагу на вивіску - Cafe City Kirche. У цьому випадку йдеться не про благодійні обіди для знедолених, а про звичайне кафе, яке працює у одному з приміщень діючої церкви.


49.


50.


51. Велодоріжки тут не вражають шириною.


52. Ось ми повернулися до ріки, над якою ганяють вагони швебебана і мабуть вже час детальніше розказати про них. До слова, острівці безпеки тут викладають чорно-білою шашечкою, майже як у голландському Ейндховені, до якого звідси вже зовсім близько.


53. Опори направляючих, якими над рікою їздять вагони, попри свій немаленький розмір, виглядають досить ажурно. На фото у кадр потрапив перехід біля входу на станцію швебебана, який взагалі не позначений, як перехід, ні знаками, ні розміткою. Подібну ситуацію бачив і біля інших станцій. На випадковість не схоже - цікаво у чому задумка?


54. Загалом ця дорога працює аж з 1901 року, з перервою на відновлення пошкоджень Другої світової війни. Починаючи із 1997 року несівні ферми, станції та мости над перехрестями поступово реконструюються та оновлюються.


55. Кожна станція має унікальну форму, але завжди оснащена ліфтом та деколи ескалаторами для підйому на рівень платформи.


56. Зараз на маршрутах працюють два покоління вагонів. Старіші вагони моделі GTW 72 виготовлені з 1972 по 1975 рік і з початкової партії у 28 штук зараз на ходу залишилося 25. Один вагон постраждав у аварії 1999 року, коли через забутий на колії затискач злетів вниз у річку, внаслідок чого п'ятеро пасажирів загинули і ще 47 зазнали поранень. Заради справедливості - цей випадок є єдиним інцидентом із людськими жертвами за понад столітню історію швебебана. Були ще кілька дрібніших інцидентів, але без таких серйозних наслідків.
Два інших вагони вивели з експлуатації через сильну зношеність.


57. 2015 року місто презентувало нове покоління вагонів Generation 15, дизайн яких розробила дизайн-студія büro+staubach.


58. Ці трьохсекційні 24-метрові вагони мають зварний алюмінієвий кузов, асинхронні двигуни з рекуперацією енергії та можуть розганятися до 65 км/год. Загалом місто замовило 31 такий вагон на суму 122 млн. євро і виготовляють їх на заводі Vossloh у іспанській Валенсії. До речі, це той самий завод, на якість продукції якого дуже нарікали трамвайники міста Карлсруе, які саме там замовили свої найновіші вагони. Цікаво, як із цим склалося у Вупперталі?


59. Найефектніша частина дизайну нових вагонів - величезне панорамне вікно у задній частині.


60. Вид спереду.


61. Старий та новий вагони поруч на станції та логотип лінії на передньому плані (доволі кострубатий, як на мене). Так і не зрозумів, що означають номери на вагонах. Наклеєні на кузоів - вочевидь депошний номер кузова, але що означає змінний номер на табло (у цьому випадку 14 та 5), якщо всі вагони їздять туди-сюди вздовж однієї лінії без жодних розгалужень? Можливо вони показують порядок виїзду вагонів на лінію?


62. Ще одна з новореконструйованих станцій.


63. Міст над перехрестям.


64. Вигляд станції зсередини. Перони вкриті легкою терасною дошкою. Про всяк випадок нагадаю, що під низом тече річка Вуппер.


65.


66. Вагони під час висадки пасажирів помітно розхитуються.


67. Йдемо далі.

68. Компанія якихось оболдуїв вирішила перебігти магістральну вулицю прямо перед носом поліцейської машини, яка мало їх не збила. Вже приготувався спостерігати, як їм випишуть штраф за створення аварійної ситуації, але копи лише посигналили та поїхали далі. Р - розчарування.
Сама вулиця носить ім'я - кого б ви думали? - Фрідріха Енгельса, який народився у місті Бармен, що є частиною теперішнього Вупперталя.


69. Житловий малоповерховий райончик. Будинки мають 3-4 поверхи, але вулиця все одно вся запаркована.


70. Двори при цьому виглядають так.


71. Біля одного з будинків стояли відра зі свіжозібраними камінцями, якими взимку посипали тротуари. Тепер вони чекатимуть наступної зими у якійсь коморі.


72. Ще один дитячий майданчик.


73.


74. У Вупперталі багато будинків мають фасади, оздоблені лускою із темно-сірих кам'яних пластин. На новіших будівлях замість каменю вже використовують композитні панелі.


75.


76. Вам ця вулиця часом не нагадує нашу Одесу? Підглянув у свій одеський пост кількарічної давнини... Таки ні, не дуже нагадує.


77. Одностороння вулиця в стороні від головного проспекту.


78. Поштові скриньки часто мають спеціальне відділення для преси. Деколи на двері просто прикручують шматок труби.


79.


80. Попри те, що вулиця дуже спокійна, тут вирішили не робити спільний рух роверистів та авто, а рознесли велодоріжки набік та залишити пішоходам трохи більше, ніж нічого. Досить спірне рішення, як на мене.


81. Ще один дитячий майданчик.


82. Яскрава пляма на тлі стриманої довколишньої будівлі - дитячий університет Junior-Uni.


83. Тут займаються з дітьми починаючи із 4-х років і аж до 20-ти. Як пишуть на сайті університету, землі Вуппертальщини здавна славилися своїми інженерами та науковцями і завдання установи - знайти та розвинути таланти кожної дитини, яка приходить сюди - "жоден талант не повинен бути втрачений"


84. Заснований у 2008 році університет спочатку знаходився у іншому приміщенні, але дуже швидко воно стало замалим, щоби вмістити всіх, хто хотів там займатися. 2014 року відкрили нову будівлю, яку збудували за проектом місцевого архітектурного бюро Goedeking Niedworok Architekten. На будівництво витратили 4,9 млн. евро, які зібрали із приватних пожертв та спонсорських внесків.


85. Прямо поряд знаходиться одна зі станцій швебебана.


86. Бачите намальованого на білій стіні слоника? Це згадка про іще один інцидент, пов'язаний із підвісною дорогою, який відбувся у липні 1950 року. Тоді до міста приїхав цирк, директор якого вирішив влаштувати рекламну акцію та покатати у вагоні швебебана п'ятирічне слоненя. Під час руху нещасна тварина злякалася незнайомих звуків, запанікувала, почала метатися вагоном, пробила стіну та впала у річку. На щастя, слоненя майже не постраждало, незначні ушкодження отримали кілька фотографів, які у загальній суматосі навіть не зробили жодної фотографії інциденту. Директора цирку та тодішнього керівника транспортної компанії в результаті звільнили.


87. Оперний театр Вупперталя знаходиться у районі, що колись був містом Бармен.


88. Залізнична станція Вупперталь-Бармен. Цікаво виглядає годинник з назвою станції замість цифр на циферблаті.


89. Одна з наймасштабніших станцій - Альтер Маркт. Здивувало, що на ній не виявилося квиткового автомата (чи його добре заховали) і квиток треба було купувати у магазино-кіоску, відстоявши у черзі з покупцями газет та пивасу. Разовий квиток, до слова, коштує 2,80 євро.


90. Швебебан тут пролітає над перехрестям мостом отакенної довжини, а ще тут вперше (і востаннє) зустрівся підземний перехід.


91. Всередині він виглядає не краще за наші.


92. Тут ми сідаємо на швебебан та їдемо на протижежний кінець міста, щоби кинути оком на розворотне кільце та депо. Вагон зсередини мало чим відрізняється від трамвайного - габарити, планування салону та гуркіт коліс такі самі. Тільки вулиця чомусь пливе десь внизу, а у поворотах вагон під впливом відцентрової сили відчутно відхиляється в сторону. При закриванні-відкриванні дверей чути клацання засувки, яка надійно блокує двері, щоби хтось часом не вивалився під час руху.


93. Вид зсередини. Добре видно контактну направляючу, прикріплену знизу до ферми.


94. В якийсь момент починається суцільна промзона і вагон кілька зупинок летить крізь жмути труб, що зв'язують корпуси заводу Байер на протилежних берегах ріки.


95. Ще одне ефектне місце.


96. Останні кілька кілометрів перед кінцевою зупинкою лінія проходить вже не не над рікою, а над вулицею.


97. І ось ми приїхали. Вагон розвертається на кінцевій зі скрипом, але неочікувано бадьоро. Вдалині видно бабусю з онуком, які прийшли подивитися на все це. За хвилину до них вийде працівник станції і почне - ні, не проганяти геть - розказувати щось, показуючи рукою в сторону депо.


98. Д епо з ремонтними майстернями знаходиться відразу за розворотною петлею.


99. Стрілка.


100. Поряд у сквері стоять деталі ферм та візок старого вагона.


101.


102. Вертаємося назад вздовж лінії.


103. На кожному стовпі висять такі попереджувальні таблички. Щоправда одного разу у 2008 році вагону таки розпоров днище маніпулятор, який щось вивантажував знизу.


104. Після того, як у 1968 році одну із опор повалила вантажівка, їх всі захистили потужними бетонними бар'єрами. Взагалі, якщо відкинути вау-ефект, то ця вулиця справляє не дуже приємне враження - за частоколом масивних опор майже не видно будинків, тротуари вузькі, місця для повнорозірних дерев взагалі немає.


105.


106. Велодоріжка.


107. На шляху від центра міста до депо підвісна дорога перетинає регіональний автобан.


108.


109. Загалом райони Соннборн та Вохвінкель, де траса швебебана проходить над вулицею, не балують перехожого цікавою архітектурою, тут практично немає дерев і ріка з її прохолодою також лишилася в стороні, тому мікроклімат вулиці не дуже приємний. А може просто це я до цього моменту вже занадто задовбався.


110. Головна церква Соннборна та міський стадіон на дальньому плані.


111. Антикварний магазин рекламує себе раритетним трактором, марку якого мав би зацінити technolirik :) Ми тим часом йдемо на станцію швебебана, щоби під'їхати в центр поближче до вокзалу. На цій станції вже був квитковий автомат, але у його меню не виявилося жодної іншої мови окрім німецької. Довелося просити допомоги у місцевої тітоньки.


112. Транспортна система Вупперталя насправді унікальна у своїй безбашеності, в тому числі і тим, що працює у такому вигляді вже понад 100 років. Але слід визнати, що унікальність ця обумовлена формою та рельєфом міста, витягнутого вздовж річки, що дозволило нанизати його на одну довгу лінію без розгалужень.
Наостанок ще одне фото вокзалу у світлі вечірнього сонця. Дякую всім за увагу та перепрошую за такий довгий пост - скорочував, як міг, але все одно вийшов цілий рушник :)




Tags: вупперталь, німеччина, транспорт
Subscribe
Buy for 30 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 6 comments