alex_shutyuk (alex_shutyuk) wrote,
alex_shutyuk
alex_shutyuk

Розвиток веломережі: екскаватор чи відро фарби?


До розвитку міської веломережі є два основних підходи, які дуже часто протиставляються одне одному. Один із них робить головний акцент капітальне будівництво кожної велодоріжки - екскаватори, сотні кубометрів щебня, асфальтові катки. Інший обмежується малюванням розмітки та піктограм на наявних тротуарах та вулицях - це дешевий та сертитий спосіб швидко отримати достатню довгу веломережу, яка, щоправда, ризикує виявитися незручною та по суті віртуальною.
Прибічники першого методу як правило з призирством ставляться до малювання велодоріжок фарбою, але чи настільки все так безнадійно та однозначно? Настав час неочікуваних камінг-аутів.

2. Ось велодоріжка на проспекті Чорновола. Для мене це місце має особливе значення завдяки платанам, висадженим за рахунок спільнокошту. Але якщо говорити про велодоріжку, то це, як на мене, один із найкращих прикладів, які є у Львові - вона пряма, від проїжджої частини її відділяють кущі, від пішохідного тротуару - смуга молодих дерев, а не перехресті перед цим відрізком є навіть велосвітлофор. Все прекрасно.

Але проблема у тому, що подібні речі не можуть з'явитися по всьому місту одномоментно. Створення веломережі таким методом розтягується на роки (а то й десятиліття), протягом яких нікуди не подінешся від саркастичних зауважень про велодоріжки, які починаються нізвідки та ведуть внікуди. Тому що з точки зору щоденного користувача навіть найкращий відрізок велоінфраструктури виглядає сферичним конем у вакуумі, якщо до наступного такого потрібно долати кілометровий розрив.


3. Ось просто як приклад, яких при бажанні можна назбирати багато. Велодоріжка на нещодавно відреконструйованій ділянці просто закінчується і далі кожен сам сам для себе вирішує, як їхати.


4. При цьому у прагматичній Німеччині дуже часто можна зустріти велодоріжки, просто намальовані фарбою на тротуарі. Як приклад - місто Кьольн із досить активним велорухом. Зрозуміло, що це не є вершиною розвитку і я впевнений, що при найближчій реконструкції вулиці все це зроблять значно якісніше та капітальніше. Але на цьому етапі таке дешеве рішення дає головне - робить вулицю зрозумілою для роверистів та показує, як нею їхати.


5. Як результат - навіть вулиці, які ще тільки чекають на свою реконструкцію, вже працюють, як частина веломережі та використовуються роверистами для щоденних поїздок.


6. Для такого використання дуже важливим є зв'язаність окремих елементів системи, нехай і тимчасово за допомогою фарби та синього скотчу. Роверисту важливо інтуїтивно розуміти логіку пересування та не тупити чи імпровізувати на кожному перехресті.


7. Це вже не назвеш дешевим тимчасомив рішенням, мова про те, що розмітка чітко показує роверистам можливі траекторії руху.


8. Звісно, часом це може виглядати досить карикатурно та кострубато, але у довгостроковій перспективі дозволяє людям звикнути до наявності та конфігурації веломережі, напрацювати для себе оптимальні маршрути, побачити можливі проблеми та написати про них на Варту-1.

Місто, відповідно, має можливість побачити можливі проблеми та врахувати їх при подальшому капітальному будівництві.


9. По суті це демо-версія велоінфраструктури, яка з часом повинна перетворитися у щось краще та грунтовніше. Звісно, можуть бути випадки, коли наявне покриття настільки розвалене, що навіть і лінію немає на чому намалювати.


10. Тобто загалом виходить, що екскаватор та банка фарби це не вороги та антагоністи, а скоріш колеги та компаньйони, які мають спільно працювати над однією спільною метою - створенням зручної та зроумілої користувачам велоінфраструктури.


Дивіться також:

Велоінфраструктура "там": Німеччина


На чому їздить Страсбург


Вело-Вроцлав





Tags: вело, дилема, німеччина
Subscribe
Buy for 30 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments