alex_shutyuk (alex_shutyuk) wrote,
alex_shutyuk
alex_shutyuk

Подорож довкола Гарди. Природа та пейзажі


Поки надворі авітамінозна рання весна із голими деревами та болотом під ногами, приємно полистати фото чогось красивого та приємного, наприклад із поїздки довкола італійського озера Гарда. Колись я випадково набрів на це мальовниче місце, просто роздивляючись супутникові знимки на GoogleEarth і з того дня воно міцно закріпилося у моєму списку місць, які хотілося побачити на власні очі. І ось минулоріч ця мрія таки здійснилася.
У цьому дописі буде багато фоток природи, пейзажів та доріг, які проходять крізь усю цю красу. Ну і зовсім трішечки інфраструктури.

2. Озеро Гарда із довжиною майже 52 км та максимальною глибиною у 348 метрів є найбільшим озером Італії та знаходиться у її північній частині поміж містами Верона та Брешія. Південна частина озера є більш рівнинною, а от на півнощі воно звужується та врізається у гори. Мільйони років тому його сформував льодовик, який сповзав у долину із Доломітових Альп і у цьому сенсі воно є родичем норвезьких фйордів. А ще воно має дуже характерну фалічну форму :)


3. Про розкидані довкола озера містечка варто писати окрему розповідь, поки лише природа. Так виглядають гори на північній стороні з міста Сірміоне, яке знаходиться у рівнинній південній частині озера.


4. Є думка (не моя), що це місце дуже нагадує озеро Світязь чи Тернопільський став (але це не точно :).


5. Місцева фауна.


6.


7. Он туди у синю далечінь дзеркало води тягнеться ще понад 50 км.


8. Берег коси, на якій знаходиться Сірміоне, місцями виглядає так.


9. Околиці містечка Солароло та невеликий гай оливкових дерев поряд з парковкою.


10.


11. Стікаючи потом, топаємо догори.


12. На верхівці пагорба Rocca di Manerba, де ще 10 тис. років тому виникли перші поселення, є руїни давньоримського храму богині Мінерви, який згодом перебудували на фортецю венеційці. Зараз від всього цього мало що залишилося, але краєвид із пагорба відкривається приголомшливий.
Німецька туристка, у якої виникли труднощі із зістрибуванням з цієї стінки, у відповідь на подану руку зпепелила мене гнівним поглядом та коряво злізла сама, ледь не підвернувши ногу.


13. Блакить води тягнеться до самого горизонту і аж там крізь димку ледь проглядаються обриси гір.


14. Простір внизу вкривають виноградники та оливкові сади.


15. На схилах пагорба рясно квітнуть скумпії.


16.

17.


18. Озеро Гарда є одним з найпопулярніших місць відпочинку у регіоні, причому не лише серед італійців - на парковках тамтешніх містечок повно авто на німецьких номерах, що не дивно, бо наприклад із багатого Мюнхена сюди можна заїхати всього за 4 години.


19.


20. Вид на узбережжя внизу. Вільний доступ до води є лише на невеликих частинах - на міських набережних. У всіх інших місцях його закривають паркани готелів та пафосних вілл.


21. Вертаємося донизу.


22.


23. Вид на південь, де у димці заховалася коса, вздовж якої розтягнулося місто Сірміоне.


24. Траса довкола озера має по одній смузі у кожну сторону і у багатьох місцях висять камери. Хоча мені здалося, що більшість їздить досить спокійно не через них, а просто тому, що постійно милується довколишніми краєвидами.


25. На самій дорозі особливо немає де зупинятися - майже усюди впритул до неї виходять закриті території готелів. Але довкола достатньо поворотів на гірські серпантини, на яких вже можна знайти гарне місце для зупинки та невеликого перепочинку. Схожий на Жан-Поля Бельмондо водій вантажівки, що опинився попереду нас на підйомі, у одному з поворотів з'їхав на узбіччя та махнув рукою - обганяйте!


26. Місце зупинки - простий дерев'яний стіл з двома лавками - я сфоткати не здогадався, а ось вид звідти відкривався ось такий.


27. Дідусь, що милувався пейзажем із сусідньої лавочки, у якийсь момент пішов подивитися на номер машини і завис біля нього секунд на п'ять, не менше.


28. На трасі регулярно зустрічалися роверисти у повному екіпі. Не здивуюся, якщо з цієї місцевості походить якийсь відомий велогонщик.


29. За відсутності залізниці, пересуватися між озерними містечками можна на паромах.


30. Чим далі на північ, тим щільніше стискаються гори і тим ефектнішим стає краєвид.


31.


32.


33. У якийсь момент місця внизу для дороги зовсім не лишається і вона здіймається вгору та тунелями прогризає скелі.


34.


35.


36. Після поїздки на румунський Трансфегерешан було дуже цікаво знайти щось подібне і тут. Звісно, гірських серпантинів довкола Гарди повно і всіх їх не об'їхати за три дні, тому зосередилися на дорозі до невеликого містечка Пієве, яка під час підйому проходить крізь тунелі та тісні ущелини та кілька разів закручується у спіраль, проїжджаючи сама над собою.


37. Саме містечко стоїть на горі.


38. І з нього відкривається ост такий вид на озеро.


39. Хтось не стримався і прибудував до скелі балкон-кафе із панорамними вікнами. Італія та Україна таки мають споріднені душі.


40. Гірські вершини навпроти.


41. Внизу видніється дорога, якою ми їхали буквально півгодини тому. Зверніть увагу на автобус - неймовірно, але він їздить тим тісним серпантином разом із легковушками (відеопруф)


42.


43.


44.


45. Спускаємося вниз тією ж дорогою. Подивилися відео із кабіни автобуса тут? Подивіться, дуже раджу.


46. Дорогу прорубали у скелях і прямих ділянок тут майже немає - повороти плавно перетікають один у одного.


47. Практично кожен поворот - сліпий, тому всі їздять з опущеними вікнами та постійно сигналять при наближенні до повороту, щоби попередити ймовірного зустрічного. Місцями дорога настільки вузька, що зустрічні авто роз'їжджаються буквально впритирку.


48. Місце, де дорога робить петлю та пірнає саме під себе.


49. Невелика долинка з мотелем біля гірської річки.


50.


51.


52.


53. Далі скелі стискаються у зовсім тісну ущелину та починається тунель.


54. Тунельний портал схожий на вхід до підземного міста гномів, а сам тунель вже настільки вузький, що на в'їзді стоїть світлофор, який пропускає зустрічні потоки по черзі.


55. Поки чекаєш на зелене світло, можна помолитися.


56.


57. І ось нарешті загорілося зелене.


58. Від виду довкола перехоплює подих.


59.


60.


61.


62.


63. Доїхали до місця, де зустрічні авто чекають свого дозволу на проїзд серпантином.


64.


65. Знову відкривається вид на озеро.


66.


67. Це вже мабуть 15-й тунель по дорозі.


69.


70. Знак


71.


72. І ось ми знову на довколаозерній трасі та прямуємо до північного краю озера.


73. Сонце заховалося за гори і дзеркало води почанають вкривати сутінки.


74. На цьому фото збоку від траси видно свіжозбудовану велодоріжку, прикріплену до скель на металевих консолях.


75. Так виглядав процес будівництва. (фото звідси)


76.


77.


78.


79. І ось вдалині вже видніється північний кінець озера з містечками Ріва дель Гарда та Торболе, розділеними між собою серпоподібною скелею.


80. Наступний ранок та вид вздовж озера з набережної Ріва дель Гарди.


81. Прийшли вихідні і озеро заполонили серфінгісти.


82.


83. Тим часом на трасі довкола озера періодично зустрічалися колони різноманітних ретроавтомобілів.


84. У містечку Мальчесіне є канатна дорога, якою можна піднятися на гору Монте Бальдо на висоту 1800 метрів (квиток коштує 22 євро). Дорогою донизу кабінка до стану львівської маршрутки у годину-пік напакувалася двометровими бухими німцями, які горланили пісень та дружно викрикували "У-і-і-і-і-і!!!" щоразу, коли кабінка різко прискорювалася після проїзду опори. Повітря наповнилося густим амбре пивного перегару.


85.


86. Трохи не пощастило з погодою - верхівки гір були заховані у хмарах і мало що було видно.


87. Верхня станція канатки.


88. Це місце дуже популярне серед парапланеристів.


89. Трохи гірських краєвидів.


90. Видно, як виглядали кабінки канатки до реконструкції.


91.


92.


93.


94.


95.


96.


97.


98.


99.


100.


101.


102. Спустилися вниз. Ех, якби ж не крутилися довкола вершин ці хмари, який би краєвид звідти відкрився...


103.


104. Сонце знову закочується за гори.


105. На цьому наш подорож довкола Гарди завершилася. Дуже гарне та атмосферне місце, куди хочеться повернутися ще. А нас далі чекало проколоте колесо, безуспішний пошук шиномонтажу та повернення до готелю на докатці.





Tags: вода, гори, озеро, природа, італія
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Відео з Відня

    Поки у мене не дійшли руки до написання допису про Відень - тримайте відео звідти. Ну і запрошую підписуватися на канал всіх, хто ще цього не…

  • Культура та стовпчики

    Днями в мене проскочила думка стосовно однієї закономірності у використанні стовпчиків у різних країнах, яка спочатку здалася мені досить цікавою,…

  • Авалон відреагував на критику?

    Пригадуєте, пару місяців тому я написав великий пост про львівський житловий комплекс Авалон на просп. Чорновола, порівнюючи благоустрій довкола…

Buy for 500 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 5 comments