alex_shutyuk (alex_shutyuk) wrote,
alex_shutyuk
alex_shutyuk

Не обіссатись за 7 годин (або Місія нездійсненна)


Часто так буває, що найкраще запам'ятовується останнє враження чи фінальні слова зустрічі. От і зараз - щойно повернувшись з поїздки до Яремче та Буковеля, писати б мені про гірські краєвиди та шум водоспадів - але ні. Першим ділом хочеться розповісти про скотське ставлення до пасажирів на залізничній станціі Яремче. Справа ось у чому.

Потяг до Львова прибуває до Яремче о 3:28 ночі (якщо не спізниться) і люди годинами чекають на нього в залі очікування станції. Чекати довго. Сам я, наприклад, прийшов на станцію цього понеділка о 21-й годині, прочекавши в кінцевому підсумку майже 7 годин.


І рано чи пізно протягом такого довгого часу обов'язково захочеться до туалету. Він є на станції, але це мало тішить пасажирів у залі очікування, адже він зачинений.


Спочатку я наївно подумав, що ключ від туалету дають "на вимогу", але на другій годині чекання виявилося, що ні. На той момент віконечко каси було закрите зсередини шторкою. За шторкою горіло світло, чулася бадьора розмова та час від часу лунав сміх. Стук пальцями по склі та прохання дати ключ від туалету не викликали жодної реакції по той бік шторки - там продовжували балакати та сміятися. Лишалося хіба що розбити скло чимось твердим. Мабуть, це вже привернуло би увагу залізничників, але явно закінчилося би ночівлею в міліції.
Табличка на вікні повідомляє, що нас обслуговує "черговий касир - Мочернюк Світлана Василівна".
Жінка, що чекала на потяг з двома дітьми-дошкільнятами, сказала, що вже пробувала просити для дітей ключ від туалету, коли каса ще працювала, але отримала від касира відмову.


Десь по першій ночі було здійснено другу спробу взяти штурмом віконечко каси - стукали довше, значно сильніше, кричали голосніше, але на людей тих, хто ховався за шторкою, це не справило враження - звідти і далі лунали нечіткі голоси та подекуди сміх. Схоже, до такого тут вже звикли.
Роздратовані цим тупим ігнором. ми почали шукати, куди жалітися на таке свинство, але дошка з "Інформацією для пасажира" не містила жодного телефонного номера.
Один з папірців радить звертатися з усіма питаннями до центрального офісу Львівської залізниці в м. Львові на вул. Федьковича в будь-який час з 10 до 12 год. Так, о другій ночі в м. Яремче це дуже помічна порада :)


На сусідній стіні висять "Правила поведінки пасажирів", але там нічого не сказано про їхні права. І навіть натяку нема на "правила поведінки працівників вокзалу". Можливо вони засекречені і в них дозволяється знущатися з пасажирів?


Спробуємо зайти залізничникам в тил? Двері ліворуч ведуть до службових приміщень.


Десь за цими дверима тяжко працює черговий по станції, допомоги якого, по-ідеї, треба слізно просити в разі усіляких форс-мажорів та проблем. Але він не хоче бачити нас. Двері зачинено і на додачу до цього їх прикрашає напис "стороннім вхід заборонено". До речі цікаво - якщо в мене є квиток на потяг, то я все одно сторонній чи вже ні? :)


Вже по 3-й ночі каса знову відкрилася і одна з пасажирок саркастично подякувала касирці за тепле ставлення та побажала тим, хто таке робить колись на собі відчути всі принади багатогодинного перебування в закритому приміщенні без туалету. Дивно, але після цього у відповідь на слізне прохання інших пасажирів пустити їх в туалет, касирка таки змилостивилася та дала ключ. Невже зачепило?


Ще одна характерна особливість яремчанського вокзалу - відсутність ручок на вікнах в залі очікування. Мабуть із розрахунку на літню спеку всі створки були відчинені і їх можна було лише притулити до рами. Але потужний холодний вітер, що здійнявся вночі, постійно відкривав їх, миттєво вихолоджуючи приміщення.


Зрештою, вийшли з положення, використавши замість віконної ручки чайну ложку, яка при цьому закрутилася в спіраль, наче у х/ф Матриця :) Так що вертатиметесь з Яремче потягом - беріть із собою викрутку. Згодиться.


Сам потяг запізнився на 15 хвилин. До слова, у Яремче він зупиняється лише на 2 хвилини, що у поєднанні з неосвітленою платформою та сліпими номерами вагонів перетворює посадку на цікаву та захопливу подію. Провідники навіть не виходять на перон. Причому людей сідало досить багато. Не розумію, що заважає зробити зупинку хоча б на 5 хвилин. Але то таке...

А от щодо закритих туалетів - з цим треба щось робити. Туалет на вокзалі, де люди годинами чекають на потяг, не може бути зачиненим. Це знущання з людської природи та гідности. Можливо хтось порадить, куди краще звернутися з таким делікатним питанням? Може таки на вул. Федьковича з 10-ї до 12-ї?

P.S. А про водоспади та гірські краєвиди ще буде трохи згодом :)




Tags: карпати, мудаки, потяг
Subscribe
Buy for 30 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 17 comments